На Прикарпатті 2020 оголосили роком пам’яті депортацій українців у ХХ столітті

Наступний рік стане на Прикарпатті роком пам’яті депортацій українців у ХХ столітті.

Про це йшлося на тридцять третій сесії Івано-Франківської обласної ради сьомого скликання, повідомляє видання Галка.

Фото ілюстративне
Фото ілюстративне

Депутат обласної ради Сергій Абрамович розповів, в області 2020 рік хочуть оголосити роком пам'яті депортацій українців у ХХ столітті.

"Мало яка сім'я не постраждала від депортації. Ми вшануємо пам'ять понад 700 тисяч українців, які були депортовані", – відзначив Абрамович.

Депутат Василь Попович наголосив, що прикарпатцям потрібно нагадати, як "червоні" висилали людей у Сибір.

За дане рішення проголосували 68 депутатів.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.