Медведчук проти «Справи Василя Стуса». Раунд 2

Сьогодні в Дарницькому суді Києва відбулося друге засідання щодо позову Віктора Медведчука з вимогою заборонити книгу "Справа Василя Стуса", упорядником якої є історик та журналіст Вахтанг Кіпіані.

 
ВІКТОРІЯ РОЩИНА, HROMADSKE

На першому засіданні, що відбувалося 2 жовтня, ані самого Медведчука, ані його представника в залі суду не було. Як повідомила суддя Марина Заставенко, адвокат заздалегідь попередив, що у цей день перебуватиме за кордоном, і просив перенести засідання на іншу дату.

Сьогодні представник Віктора Медведчука таки з'явився в суд.

"Історична правда" поспілкувалася із стороною відповідача у справі – адвокатом В'ячеславом Якубенком:

"Сьогодні мало відбутися продовження попереднього засідання, на яке минулого разу не з'явився представник Медведччука, ну і сам Медведчук, відповідно.

Цього разу вже був адвокат. Проте, чи навмисно, чи випадково він дещо "погрався" зі строками. Він мав надіслати усім відповідачам відповідь на відзиви. І це він мав зробити ще у жовтні.

З якихось причин, йому не вдалося зробити це вчасно і відповіді на відзиви він надіслав лише 9 грудня. Відповідно станом на сьогодні, ніхто із нас цього документу не отримав і ми не мали можливості в суді будь-яким чином коментувати позицію Медведчука та його адвоката, оскільки не бачили цього документу.

Суду нічого не залишилось, як оголосити перерву в засіданні до 7 лютого" - повідомив у коментарі В'ячеслав Якубенко.


Нагадуємо
, що 29 серпня Вахтанг Кіпіані повідомив на своїй facebook-сторінці, що отримав позов від Віктора Медведчука.

Позивач вимагає заборонити розповсюдження (продаж) книжку "Справа Василя Стуса" у будь-якій формі і на будь-якій території.

Цивільний позов поданий на "захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.