Суд повернув назви проспектам Бандери і Шухевича

Перейменування Московського проспекту на Степана Бандери і проспекту генерала Ватутіна на Шухевича визнанно законним.

Сьогодні, 9 грудня, Шостий апеляційний суд міста Києва підтвердив законність перейменування проспектів Романа Шухевича і Степана Бандери в Києві.

 
Колаж: УІНП

Про це повідомив у Facebook екс-Голова Українського інституту національної пам'яті, нині народний депутат України Володимир В'ятрович.

"Суд задовольнив вимоги нашої та інших учасників справи апеляційних скарг. Незаконне рішення Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано. Апеляційний суд дослідив докази у справі і дійшов висновку, що під час перейменування була повністю дотримана визначена законом процедура. Отже проспектам Бандери і Шухевича в Києві бути!", — коментує представник Українського інституту національної пам'яті в суді Сергій Рябенко.

Як відомо, Київська міська рада перейменувала Московський проспект в українській столиці на проспект Степана Бандери в липні 2016 року. За перейменування проспекту генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича (головнокомандувача Української повстанської армії) проголосувала в червні 2017 року.

У червні 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва за позовом Олени Бережної та низки громадських організацій скасував рішення про перейменування проспектів. На рішення Українським інститутом національної пам'яті було подано апеляцію, розгляд якої почався у жовтні. 28 жовтня відбулося друге засідання.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.