У Німеччині виявили викрадені 40 років тому картини Брейгеля-старшого та ван Дейка

У Німеччині знайшли вкрадені 40 років тому картини Ганса Гольбейна — старшого, Яна Брейгеля — старшого, Франса Хальса, Яна Лівенса та Антоніса ван Дейка.

Про це повідомляє The Бабель із посиланням на Spiegel Online.

Музей у замку Фріденштайн, місто Гота (Німеччина)
Музей у замку Фріденштайн, місто Гота (Німеччина)
Фото: Wikipedia / Peter Schmelzle

Як пише видання, у 1979 році невідомі вкрали з музею в замку Фріденштайн у місті Гота пʼять картин старих майстрів.

Обербургомістр міста Гота багато місяців вів секретні переговори з адвокатом з південної Німеччини, який займається "легалізацією" вкрадених предметів мистецтва. Адвокат повідомляв бургомістру, що представляє "спадкоємців", і за пʼять полотен зажадав €5,25 млн.

Тепер проти адвоката та його постачальника, лікаря зі Східної Фрізії, регіону на північному заході Німеччини, порушено кримінальну справу за підозрою у вимаганні та скупці краденого.

Розслідуванням займається кримінальна поліція Німеччини. Напередодні поліція вже провела обшуки в квартирах та офісах трьох підозрюваних і свідків, були виявлені докази, які тепер належить перевірити.

Зараз картини в лабораторії Фонду державних музеїв Берліна, там їх перевіряють на автентичність.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.