Невтілений проект: у Мінську показали, як мали виглядати білоруські талери. ФОТО

У Музеї сучасної білоруської державності в Мінську відкрилася виставка, присвячена 25-річчю білоруської валюти

Про це пише kp.by.

На виставці вперше показали рідкісні ескізи, за якими могла бути створена перша національна білоруська валюта. Розробляти концепцію власних грошей почали ще в 1990 році. Питанням займалася влада тоді ще радянської республіки. Банкноти планували назвати талерами, а  монети - грошами.

 

На купюрах вирішили помістити зображення знаменитих білоруських діячів - поетів і вчених, революціонерів і державних чиновників, воєначальників, князів Великого князівства Литовського. На зворотному боці - архітектурні композиції відповідної епохи. До випуску планувалося дев'ять номіналів: 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 500 і 1000 талерів. 

- Ці гроші були витвором мистецтва самі по собі, але було абсолютно неможливо це надрукувати. Гроші - це компроміс між мистецтвом, технологією, а часто ще й політикою. До того ж дизайн і назву "талер" комуністи Радміну не могли прийняти. Згідно з їх вченням, історія Білорусі почалася в 1917 році, які вже тут великі князі! - цитує видання екс-керівника Держзнаку БРСР Сергія Слабченка. 

 

Саме тому стати національною валютою талери так і не змогли. Більшість депутатів проголосувало проти цієї концепції, і її розробники на знак протесту припинили подальшу роботу над створенням перших білоруських грошей. У результаті в 1992 році побачили світ білоруські рублі (в народі "зайчики").

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.