Кабмін звільнив голів низки відомств, серед них Голову Державної архівної служби

Кабінет міністрів на засіданні 25 вересня звільнив із посади Голову Державної архівної служби України – Тетяну Баранову.

Про це повідомляє прес-служба Кабміну.

 

Кого звільнив Кабмін:

голову Державного агентства лісових ресурсів Володимира Бондара;

очільницю Державної архівної служби Тетяну Баранову;

керівника Національного агентства України з питань державної служби Костянтина Ващенка;

керівника Державного агентства резерву Вадима Мосійчука та його заступника Дмитра Булатова;

голову Державного агентства з питань електронного урядування Олександра Риженка;

голову Національного агентства з питань державної служби Костянтина Ващенка.

Також Кабмін звільнив голову Укртрансбезпеки Михайла Ноняка.

Нагадаємо, що Тетяна Баранова очолювала Державну архіву службу України із жовтня 2014 року. Перед призначенням працювала в органах юстиції та нотаріату.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.