УІНП розповів історію в'язня ГУЛАГу Івана Мирона, реабілітованого цього року. ВІДЕО

Відеоролик про реабілітацію репресованих за новим законом став другим у серії робіт, присвячених діяльності Українського інституту національної пам'яті

Про це повідомляє прес-служба УІНП.

Чверть століття Іван Мирон провів у таборах Норильська, Іркутська та Мордовії. У 1950 році молодий вчитель, який не погоджувався із насильницьким "залученням" до колгоспів, відмовився від призову до армії іі вступив до лав повстанців.

 

"Давати присягу владі, яка стільки зла принесла моїй сім'ї і всій Україні, я не міг. Як я міг присягнути тим ворогам, які зробили моїх батьків рабами на своїй землі?!", – коментує свої дії Іван Мирон.

Комуністичний режим засудив 22-річного Івана на 25 років у ГУЛАГу за офіційною версією через конфлікт із охоронцем сільради. У 1951 році йому і ще п'ятьом його товаришам було призначене максимальне покарання.

Після смерті Сталіна, під час великої амністії, Івану Мирону пропонували дострокове звільнення. Варто було лише публічно покаятися і визнати себе винним. Однак він вперто повторював, що захист своєї країни і свого народу не вважає злочином.

"З точки зору законодавства, формальних речей він вважався злочинцем. Держава Україна, яка не притягала Івана Мирона до кримінальної відповідальності, яка його не репресувала, не засуджувала, все одно в силу наявності кримінальної справи і вироку вважала злочинцем. Хоча ніяких злочинів проти української держави він не вчиняв", – пояснює юрист Українського інституту національної пам'яті Сергій Рябенко.

Ця несправедливість нарешті була усунена у 2018 році, коли Верховна Рада ухвалила досить ґрунтовні зміни до закону про реабілітацію і запровадила абсолютно нову філософію і нові механізми реабілітації. Замість прокуратури, були створені комісії регіональні і Національна з реабілітації.

Іван Мирон став першим, хто за життя дочекався реабілітації за оновленим, вже не радянським, законом. У липні 2019 року його реабілітовано. Україна нарешті визнала боротьбу Івана Мирона за незалежність. 

Відеоролик "Реабілітація" входить в серію відеоробіт про те, що робить для вас Український інститут національної пам'яті.

Продакшн відео: Young & Hungry production.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.