Болгарія – Росії: «Це не було «визволення»

МЗС Болгарії заявило, що "визволення" країни в 1944 році принесло репресії, придушення громадянської самосвідомості та хибний економічний розвиток і просить дипломатів РФ не вживати "сумнівний історичний термін".

Про це повідомляє сайт DW.

Міністерство закордонних справ Болгарії звернулося до російського посольства в Софії з офіційною заявою, в якому попросило не вживати "сумнівний історичний термін (визволення)" в контексті приходу радянських військ в 1944 році.

Текст відповідної заяви опубліковано на сайті МЗС Болгарії у вівторок, 3 вересня.

Приводом для звернення стала виставка Російського культурно-інформаційного центру "75 років визволення Східної Європи від нацизму", що має відкритися в Софії 9 вересня.

"Не заперечуючи внеску СРСР у розгром нацизму в Європі, ми не повинні заплющувати очі на той факт, що багнети Радянської Армії принесли народам Центральної та Східної Європи пів століття репресій, придушення громадянської свідомості, хибний економічний розвиток і відірваність від розвинених європейських країн", - йдеться в заяві.

Крім того, "СРСР оголосив війну Болгарії, коли до влади тільки-но прийшов новий демократичний уряд, що оголосив припинення зв'язків з нацистською Німеччиною", - нагадує МЗС Болгарії.

Тим часом посольство Росії в Болгарії повідомило на своїй Facebook-сторінці, що "збентежене" заявою болгарського МЗС:

"Виставка спрямована виключно на ознайомлення болгарської громадськості з архівними матеріалами з російських фондосховищ", - написали російські дипломати.

 

Нагадуємо. У жовтні 2014 року з подібними словами звертався до української аудиторії і голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович

"Термін "визволення" передбачає волю, свободу, а у 1944 році Україна не стала вільною. Із вигнанням нацистських окупантів Україна не отримала волі, а опинилася під іншим пануванням, результатом якого стали масові репресії та депортації, зокрема сотень тисяч українців, поляків та цілого кримськотатарського народу".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.