Росіяни проводять незаконні розкопки в Сандармоху

Санкт-Петербурзьке товариство "Меморіал" направило до Генеральної прокуратури РФ відкритий лист із проханням дати оцінку розкопкам Російського військово-історичного товариства в урочищі Сандармох і перевірити їхню законність.

Російське військово-історичне товариство 12 серпня поновило розкопки на меморіальному кладовищі на урочище Сандармох у Республіці Карелія, повідомляє Газета.UA із посиланням на DW.

 
Фото: rtvi.com

У Спілці пошукових загонів Карелії розповіли, що експедиція намагається знайти похованих червоноармійців. Вони були в'язнями фінських концтаборів або загинули у боях проти фінів у Карелії у 1941-1944-х. Пошук поховань жертв масових репресій у Сандармоху не в пріоритеті.

"Репресії нас не стосуються, ми, якщо на масове поховання натрапимо, відразу зупинимося", - заявив голова Спілки пошукових загонів Карелії Олександр Осіев.

За даними "Меморіалу", Осієв раніше доводив неможливість поховання військовополонених у Сандармоху. Згідно з книгою Івана Чухина "Карелія-37", весь серпень і вересень 1937-го розстріли НКВД у районі Сандармоху проводились малими партіями, по 5-15 осіб.

Співробітники "Меморіалу" вказують на те, що метою розкопок є підтвердження гіпотези про те, що в Сандармоху лежать останки радянських військовополонених, розстріляних під час фінської окупації Карелії, а не жертв сталінських репресій. Нові розкопки вони називають актом вандалізму й осквернення могил, який карається законами Російської Федерації.

У Російському військово-історичному товаристві повідомили, що пошукова експедиція проходить за погодженням з Управлінням з охорони об'єктів культурної спадщини Республіки Карелія та за підтримки Міністерства оборони Російської Федерації. Завершитися вона має 21 серпня 2019-го.

Прес-служба товариства повідомила, що експедиція знайшла останки двох людей. За словами керівника Сергія Баринова, там виявили 2 гільзи іноземного виробництва. Від пістолета "Маузер" або "Браунінг".

У "Меморіалі" вказують, що в Сандормоху на даний момент немає ні заявлених у прес-релізі археологів, ні фінських істориків.

Як, водночас, повідомляє видання Fontanka.ru Російське військово-історичне товариство відновило дослідження в урочищі Сандармох після звернення Мінкульту Карелії. Відомство турбує завдання шкоди іміджу Росії, який нібито завдає загальноприйнята версія про поховання там репресованих.

Це випливає з листа від 14 серпня опублікованого в групі "справа Дмитрієва" у Facebook. У документі за підписом виконуючого обов'язки міністра культури Карелії Сергія Соловйова міститься прохання провести нові розкопки, щоб "встановити істину щодо спірних історичних питань".

"Товариством "Меморіал" озвучена ідея про поховання в урочищі Сандормох "жертв політичних репресій 1937-1938 років (т. зв." Соловецький етап "), яка за підтримки вітчизняних і закордонних зацікавлених сил стала парадигмою суспільної свідомості як в Росії, так і за кордоном. За їхніми оцінками в даному місці поховано до 9,5 тисяч осіб (що значно завищено) ", - пише Соловйов.

У листі сказано, що ця ідея активно використовується низкою країн в "деструктивних інформаційно-пропагандистських акціях", а "спекуляції навколо подій в урочищі завдають шкоди міжнародному іміджу Росії, закріплюють в суспільній свідомості громадян необґрунтоване почуття провини перед нібито репресованими представниками зарубіжних держав, дозволяють висувати необґрунтовані претензії до нашої держави і стають консолідуючим фактором антиурядових сил в Росії".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.