АНОНС: Відкриття виставки “Скривавлена нива”

5 серпня 1937 року розпочалось виконання сумнозвісного Оперативного наказу народного комісара внутрішніх справ СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів».

Саме цього дня у Меморіальному заповіднику "Биківнянські могили" відбудеться відкриття виставки "Скривавлена нива".

 

Більшовики використали гасло "Землю-селянам" для здобуття й утвердження своєї влади в Україні. На жаль, романтичну віру в омріяне господарювання на своїй землі зруйнувала жорстока дійсність.

Колективізація, виселення, Голодомор підірвали сили українського селянства. Його соціальна вразливість в 1937-1938 рр. сягнула меж.

Згідно із державним курсом на суцільну й прискорену колективізацію, заможний селянин визначався радянською пропагандою як "куркуль", "експлуататор" і "ворог народу".

"Ворогами народу" регулярно ставали також бідняки чи середняки, оскільки самі "критерії ворожості" постійно розширювалися.

Українських селян радянська влада прирекла до розстрілів чи заслань до таборів ГУЛАГу за типовим штампованим обвинуваченням у проведенні контрреволюційної або протиколгоспної агітації, розповсюдженні провокаційних чуток про радянську владу та здійсненні підривної роботи.

Паралельно декларувались основні демократичні права колгоспників, а в профільних і урядових ЗМІ розповідалось про покращення життя на селі, перевиконання колгоспами планових показників, збільшення врожаїв, придбання нової техніки та будівництво нових виробничих приміщень.

Метою виставки "Скривавлена нива" є висвітлення доль репресованих селян, знищених упродовж 1937 – 1941 рр. у в'язницях НКВД у Києві та похованих на території таємної спецділянки у Биківнянському лісі.

На восьми планшетах розповідається про життєвий шлях, обставини арешту і розстрілу селян переважно Київщини. Паралельно за допомогою архівних фотографії, плакатів, документів розгортається хроніка сільського життя 1930-х – 1940-х років.

Час: 5 серпня, понеділок, 15.00.

Місце: центральний вхід до Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" (Броварський проспект у Дніпровському районі м. Києва).

Організатори: Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили".

Контакти: (044)253-03-55

Вхід вільний

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.