"Історичну правду з Вахтангом Кіпіані" готові показувати 10 телеканалів

Головний редактор "Історичної правди" та ведучий телевізійної програми "Історична правда з Вахтангом Кіпіані" розповів, що телепроектом зацікавилося 10 каналів і продакшенів після звільнення команди з каналу ZIK.

Про це Кіпіані сказав в інтерв'ю "Цензору.нет", передає "Детектор медіа".

"Коли людина з одного, другого, третього, четвертого, п'ятого телеканалу – це керівники, менеджери, знаючі історію, і знаючі, що програма коштує не дешево, кажуть: "давайте будемо робити". Я вважаю, що це реальна солідарність. Першим, наприклад, був Микола Княжицький, колишній власник "Еспресо". Він публічно написав "ми готові". А потім за ним були й інші менеджери, власники каналів", – зазначив Вахтанг Кіпіані.

Він уточнив, що зараз в процесі пошуку нового каналу для "Історичної правди". 

Нагадаємо, 14 червня Вахтанг Кіпіані оголосив про припинення роботи "Історичної правди з Вахтангом Кіпіані" на ЗІКу, дізнавшись, що канал купив Тарас Козак, близький до проросійського олігарха Віктора Медведчука.

Остання програма "Історичної правди" вийшла 15 червня. 

Тарас Козак  об'єднав три свої інформаційні телеканали – "112 Україна", NewsOne і ZIK – у медіахолдинг "Новини". Він – близький соратник колишнього адвоката дисидента Василя Стуса, одного з лідерів партії "Опозиційна платформа - За життя" і кума президента Росії Володимира Путіна Віктора Медведчука, їхні брати – бізнес-партнери. 

Після зміни власників з інформаційної агенції ZIK у Львові звільнилося, за джерелами "Детектора медіа" біля 75% працівників, з київської редакції телеканалу - 35%. 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.