Іспанські археологи розкопали саркофаг доби Давнього Риму. ФОТО, ВІДЕО

Археологи, які проводили розкопки в історичному центрі Гранади (Іспанія), несподівано виявили свинцевий саркофаг часів Стародавнього Риму.

Про це повідомляє "Апостроф" із посиланням на The History Blog.

Дослідники займалися розкопками під сучасною спорудою поруч із собором Гранади, яка була побудована після того, як будівлю XIV століття в 1938 році знесли.

За доби емірів Гранади династії Насридів (1228-1492) це був склад, який використовувався генуезькими торговцями для зберігання шовку й цукру. Після Реконкісти будівлю перетворили на тюрму. Занепалу в'язницю знесли в останній рік Другої Іспанської республіки. 

Тому, коли почалися розкопки, археологи очікували знайти артефакти часів середньовіччя. Археологічні дослідження проводили перед підземними будівельними роботами, відповідно до вимог закону. Учені знайшли кілька незначних останків епохи емірів, які не мають особливого значення, і вирішили спуститися трохи глибше, перш ніж розкопки закінчаться.

 

У парі метрів від поверхні під плитою з брудного пісковика, вони виявили могилу. Коли плиту зняли, головний археолог Анхель Родрігес був приголомшений, побачивши свинцевий саркофаг.

Родрігес вважає, що саркофаг датується ІІ або ІІІ століттям н. е., коли свинцеві саркофаги були не зовсім типовими. В Андалусії вони були дорогими і важкодоступними, оскільки промисловість існувала тільки в Кордові, на відстані понад 200 кілометрів.

"Кордова - єдине місце, де роблять свинцеві саркофаги", - пояснює Родрігес.

Свинцевий саркофаг важить від 300 до 350 кг і має ті ж розміри, що й класична труна: 1,97 метра в довжину і 40 сантиметрів заввишки. Він трохи ширший в головах (56 сантиметрів), ніж у ногах (36 сантиметрів). При першому огляді Родрігес підкреслив, що немає ніяких ознак написів, але додав, що "в ньому все ще багато глини і піску" і "ми побачимо, коли ми його очистимо".

Найімовірніше, саркофаг належав заможній людині, оскільки свинцеві саркофаги були надзвичайно дорогими навіть у тих місцях, де їх виробляли на місці. Центр Гранади у ІІ і ІІІ століттях був ще сільською місцевістю за межами римського міста. Район Альбайсін був центром скромного римського поселення, де й кладовища не було.

За повідомленнями, ще один свинцевий саркофаг знайшли робітники в цьому районі в 1902 році, але до того, як археологи змогли туди дістатися, він був розграбований. Можливо, берег річки мав якесь похоронне значення для жителів римського поселення.

Зараз саркофаг очищують в Археологічному музеї Гранади. Дослідники вирішують, у який спосіб  відкрити труну так, що завдати їй найменше шкоди.

Оскільки свинець дуже добре зберігає свій вміст, можливо, в саркофазі залишилися людські останки чи навіть текстиль, який проливає нове світло на похоронну практику Римської Гранади.

Нагадаємо, в с. Суботові під Іллінською церквою знайшли підземний склеп, який може виявитися місцем поховання гетьмана Богдана Хмельницького та його сина.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.