У Латвії ввели штрафи за носіння нацистської і радянської форми

Під забороною також виявилася символіка СРСР і Третього Райху.

Латвійський парламент затвердив заборону на публічну демонстрацію символіки радянського та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів і носіння військової форми СРСР і нацистської Німеччини, повідомляє «ДТ» із посиланням на Delfi.

 

У четвер, 20 червня, Сейм у другому читанні затвердив зміни до законодавства, яким вводяться штрафи за носіння форми НКВД, СС, Червоної армії, Вермахту та інших формувань Радянського Союзу і Третього Райху.

Аналогічний заборона поширюється на публічну демонстрацію нацистської свастики, знаків СС, серпа і молота, червоної п'ятикутної зірки та іншої державної і партійної символіки, прапорів і гербів СРСР та гітлерівської Німеччини, виконання та відтворення їх гімнів.

За порушення заборони передбачені штрафи до 700 євро для фізичних осіб і до 7100 євро для юридичних осіб.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.