АНОНС: Прес-конференція «Таємні архіви радянських спецслужб переїдуть до спеціального Архіву»

Щоб гарантувати вільний доступ до відомостей про минуле країни, Український інститут національної пам’яті створює свій Галузевий державний архів.

На прес-конференції можна буде ознайомитися із приміщенням, куди з часом переїдуть усі архіви радянських спецслужб, повідомляє УІНП.

 

Згідно реформи декомунізації, до Архіву перевезуть матеріали репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму за 1917-1991 роки. Відтак буде забезпечено сталий відкритий доступ до цих документів.

Наразі ці документи зберігаються у Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Міністерстві внутрішніх справ, Національній поліції, Національній гвардії, Міністерстві оборони, Державній прикордонній службі, органах прокуратури та судах. Однак робота з історичними матеріалами є невластивою для правоохоронців та силовиків.

Спершу приміщення Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті планується реконструювати. Наступний етап — фізичне переміщення архівних документів.

Кабінет Міністрів України передав Українському інституту національної пам’яті приміщення площею понад 11 тисяч кв.метрів у Києві (вул. Пухівська, 7, корпус № 5). Тут облаштують Архів Інституту національної пам’яті.

У презентації візьмуть участь:

Степан Кубів – перший віце-прем'єр-міністр України;

Володимир В'ятрович – голова Українського інституту національної пам'яті;

Ігор Кулик – директор Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті;

Андрій Когут – директор Галузевого державного архіву СБУ.

Час: 24 червня, понеділок, 12.00

Місце: вул. Пухівська, 7 (корпус № 5), м. Київ

(для журналістів – об 11:00 трансфер від Українського інституту національної пам’яті, вул. Липська, 16).

Прохання для журналістів акредитуватися за формою.

Акредитація триває до 16.00, п’ятниці, 21 червня. З собою потрібно мати паспорт.

Контакт: (044) 290-80-17, Наталка Позняк-Хоменко

Довідка:

21 травня 2015 р. набув чинності Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті.

5 червня 2019 року Кабінет міністрів України виділив для цього у Києві приміщення площею понад 11 тисяч кв. метрів.

Сталий доступ до архівних матеріалів репресивних органів гарантований кожному на виконання Законів України та Рекомендації № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка вважає можливість об'єктивно вивчати власну історію невід'ємною ознакою демократії.

Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, країни Балтії та Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів і таємної поліції та передали їх цивільним відомствам – аналогам Українського інституту національної пам’яті.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.