АНОНС: Прес-конференція «Таємні архіви радянських спецслужб переїдуть до спеціального Архіву»

Щоб гарантувати вільний доступ до відомостей про минуле країни, Український інститут національної пам’яті створює свій Галузевий державний архів.

На прес-конференції можна буде ознайомитися із приміщенням, куди з часом переїдуть усі архіви радянських спецслужб, повідомляє УІНП.

 

Згідно реформи декомунізації, до Архіву перевезуть матеріали репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму за 1917-1991 роки. Відтак буде забезпечено сталий відкритий доступ до цих документів.

Наразі ці документи зберігаються у Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Міністерстві внутрішніх справ, Національній поліції, Національній гвардії, Міністерстві оборони, Державній прикордонній службі, органах прокуратури та судах. Однак робота з історичними матеріалами є невластивою для правоохоронців та силовиків.

Спершу приміщення Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті планується реконструювати. Наступний етап — фізичне переміщення архівних документів.

Кабінет Міністрів України передав Українському інституту національної пам’яті приміщення площею понад 11 тисяч кв.метрів у Києві (вул. Пухівська, 7, корпус № 5). Тут облаштують Архів Інституту національної пам’яті.

У презентації візьмуть участь:

Степан Кубів – перший віце-прем'єр-міністр України;

Володимир В'ятрович – голова Українського інституту національної пам'яті;

Ігор Кулик – директор Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті;

Андрій Когут – директор Галузевого державного архіву СБУ.

Час: 24 червня, понеділок, 12.00

Місце: вул. Пухівська, 7 (корпус № 5), м. Київ

(для журналістів – об 11:00 трансфер від Українського інституту національної пам’яті, вул. Липська, 16).

Прохання для журналістів акредитуватися за формою.

Акредитація триває до 16.00, п’ятниці, 21 червня. З собою потрібно мати паспорт.

Контакт: (044) 290-80-17, Наталка Позняк-Хоменко

Довідка:

21 травня 2015 р. набув чинності Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті.

5 червня 2019 року Кабінет міністрів України виділив для цього у Києві приміщення площею понад 11 тисяч кв. метрів.

Сталий доступ до архівних матеріалів репресивних органів гарантований кожному на виконання Законів України та Рекомендації № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка вважає можливість об'єктивно вивчати власну історію невід'ємною ознакою демократії.

Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, країни Балтії та Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів і таємної поліції та передали їх цивільним відомствам – аналогам Українського інституту національної пам’яті.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.