У Вінниці відновили монумент на честь Магдебурзького права. ФОТО

Сьогодні, 16 травня, у Вінниці відкрили відновлений пам’ятник на честь Магдебурзького права, яке місто мало з 1638 року. Від 1974 року по 2015-й монумент стояв у с.Павлівка Калинівського району Вінницької області.

Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю Вінницької міської ради.

«До Вінниці повернувся символ європейської історії міста – 7-метрова колона, увінчана символічною «кулею-яблуком», що є характерним для пам’ятників Магдебурзькому праву в різних державах світу. Її встановили в історичному центрі міста, у сквері на вулиці Оводова. Це один з найстаріших пам'ятників Вінниці (йому майже сто років), який повернувся до міста через 45 років «мандрів». У ньому виражається прагнення громади спільно вирішувати долю міста, єднатися навколо його розвитку і всієї України у колі європейських держав», - йдеться у повідомленні.

Колону встановлено неподалік місця, де у XVIII ст. проходила межа Вінниці, яку старожили називали Заваллям. Зараз це вулиця Миколи Оводова.

 

Колона Магдебурзького права полірованого граніту, увінчана капітеллю з «кулею-яблуком», виготовлена на початку ХХ століття у місті Гнівань відомими на всю Європу каменеобробниками підприємств Франца Ярошинського – вінничанина польського походження і власника гранітних кар’єрів.

У 1921 році, коли Україна була остаточно загарбана більшовицькою Росією, місцева влада встановила колону в середмісті, на теренах сучасної Європейської площі, присвятивши її «борцям за владу Рад». У 1974 році під час створення Меморіалу Слави колону демонтували та перевезли до с. Павлівка Калинівського району.

 

2015-го, коли місцеві краєзнавці віднайшли колону, було прийнято рішення повернути унікальний пам’ятник до Вінниці. Влітку 2016-го комунальні служби спільно з Центром історії Вінниці та активістами Вінницького історичного товариства перевезли колонну до обласного центру.

Під час відкриття пам’ятника вінничани заклали біля його основи капсулу часу зі зверненням до наступних поколінь. Капсулу часу мають відкрити у 2040 році.

Магдебурзьке право Вінниці в 1638 році надав своїм привілеєм польський король Владислав IV. Разом із правом самоврядування затверджувалась печатка і герб.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.