Більшість містян підтримує червоний мак як символ пам’яті про Другу світову війну

63% міського населення України підтримують рішення про визнання квітки червоного маку за офіційний символ пам’яті за полеглими у Другій світовій війні в Україні.

Проти висловилися 16% респондентів, решта 21% не мали відповіді. Такими є результати дослідження Online Track 2019 соціологічної компанії Kantar TNS.

 
FB Kantar TNS Ukraine

Квітка червоного маку є символом Дня перемоги над нацизмом для 48% опитаних. Георгіївська (гвардійська) стрічка символізує Перемогу лише для 19%. Також учасники опитування називали символами 9 травня і червоний прапор, і гвоздики, і ветеранів, і нагороди.

Дослідження проводилося серед міського населення України (окрім окупованих територій та зони ООС) обох статей віком 18—55 років, які є користувачами Інтернету. Вибірка складала 1000 респондентів, квота за статтю, віком, регіоном і розміром населеного пункту.

Нагадаємо, традиція використання в публічному просторі квітки червоного маку на День пам'яті та примирення й День перемоги над нацизмом з'явилася у 2015 році з ініціативи Українського інституту національної пам'яті. Автором дизайну символу став Сергій Мішакін. 

Докладніше про це читайте:

Маки пам’яті. Як народжувалася традиція

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.