Повітряна археологія: розсекречені аерофотознімки "холодної війни" як джерело для досліджень

Завдяки розсекреченим аерофотознімкам ЦРУ США часів «холодної війни» археологи винайшли спосіб дослідження знищених артефактів культури болотних арабів.

Про це повідомляє Science.

Тисячі аерознімків високої роздільної здатності, зроблених розвідувальними літаками США над протягом 1950-х—1960-х років, американський уряд розсекретив у 1997 році.

Знімок з літака-розвідника 1960 року дозволяє точково визначати навіть окремі хатинки з очерету в месопотамських болотах на території сучасного Іраку.

Джерело: журнал ADVANCES IN ARCHAEOLOGICAL PRACTICE  

На знімках зафіксовані об’єкти, які в нас час або знищені, або недоступні для археологів. Наприклад, система каналів столиці Новоасирійського царства Німруд, яку забудували дорогами й житловими кварталами, або археологічні місця в Іраку (Мосул, Ракка) та Сирії (Алеппо, Пальміра), що були під контролем Ісламської держави.

Довгий час аерофотознімки не використовувалися археологами, тому що не були оцифровані та не містили ключової інформації про місце й час того чи того знімка.

 Це фото 1960 року показує доісторичні мисливські пастки, обнесені мурами, в йорданській пустелі.

Джерело: журнал ADVANCES IN ARCHAEOLOGICAL PRACTICE

Аби полегшити роботу археологів із масивом розвідувальних аерофотознімків, науковці Емілі Хаммер (Університет Пеннсильванії) та Джейсон Юр (Гарвардський університет) створили путівник. Він містить інформацію про локації, які трапляються на знімках, та спосіб доступу до відповідних плівок.

Хаммер і Юр скрупульозно відновили маршрути польотів літаків-розвідників на підставі самих географічних даних і власних знань про регіон. Свою методику як зразок для інших археологів вони описали у статті в журналі Advances in Archaeological Practic.

Аерофотознімок м. Алеппо в Сирії, зроблений літаком Ю-2 в 1959 році. 

Джерело: журнал ADVANCES IN ARCHAEOLOGICAL PRACTICE

Наразі команда встигла оцифрувати тільки кілька дюжин фотографій без невідомих науці археологічних стоянок. Проте вони описали три раніше відомі стоянки, ідентифіковані на аерофотознімках, як доказ їхнього методу.

На додачу до болотних поселень в Іраку, вчені показали фотографії каналів Німруда та зображення масивних доісторичних мисливських пасток, обнесених стіною, у східній Йорданії ("пустельні змії").

Як повідомлялося, археологи університету Liberty в США при аналізі древніх документів епохи Вавилонського царства виявили найдавніший прощальний лист.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.