Будівлю відділу чернігівського облархіву в Ніжині передали ПЦУ

Депутати Чернігівської обласної ради ухвалили рішення про передачу Чернігівській єпархії ПЦУ пам'ятку архітектури — церкву Іоанна Богослова в Ніжині.

"В числі прийнятих депутатами документів було рішення про передачу у довгострокове безоплатне користування пам'ятки архітектури "Церква Іоанна Богослова" (Іванівська церква) у місті Ніжині управлінню Чернігівської єпархії ПЦУ (Православна Церква України)", — йдеться у повідомленні прес-центру облради, яке цитує "Главком".

Церква Іоанна Богослова в Ніжині збудована в 1752 році за кошт місцевих купців. Зокрема, велику частку коштів вклав ніжинський грек Іван Тернавіот.

Церква Іоанна Богослова в Ніжині. Фото: glavcom.ua 

Архітектура будівлі храму відноситься до перехідного етапу від пізнього бароко до класицизму. Відмінною рисою рисою церкви Іоанна Богослова є її двоповерховість.

За об'ємно-просторовим вирішенням вона належить до різновиду тетраконхових будівель. За типом – це хрещата будівля з короткими раменами (до сходу і заходу прилягають рівновисокі екседри).

Пам’ятку реставрували востаннє в 1954—1955 роках. У даний час у будівлі розташовується відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області.

Нагадаємо, митрополит Київський і всієї України Епіфаній виступив на підтримку створення в Україні Національного пантеону

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.