Латвія планує штрафувати за носіння радянських і нацистських одностроїв

У четвер, 4 квітня, Сейм Латвії схвалив у другому читанні поправки до законодавства, які передбачають штрафи за носіння форми тоталітарних режимів на громадських заходах.

Про це повідомляє "Еспресо" з посиланням на Delfi.

Законодавці пропонують заборонити носіння одностроїв армій тоталітарних режимів під час всіх громадських заходів. Ідеться як про форму Червоної армії і НКВД, так і про форму нацистської Німеччини. На порушників чекає штраф: до 700 євро для фізичних осіб і до 7100 євро для юридичних.

Крім того, заборона стосується також публічної демонстрації нацистської свастики, символіки СС, серпа і молота, а також прапорів, гербів і гімнів Третього Райху та СРСР.

Автор поправок Едвінс Шноре стверджує, що "люди, одягнені у формений одяг Червоної армії і НКВД, вчинили злочини проти громадян Латвії, в тому числі геноцид, депортації і вбивства".

"Людям потрібно зрозуміти, що носити нацистську чи радянську форму і символіку на публічних заходах в нашій країні є неприпустимим", - заявив раніше на засіданні Комісії з прав людини і суспільних справ представник KPV LV Артус Кайміньш.

Нагадаємо, ЄСПЛ визнав радянські репресії проти антикомуністичного руху в Литві геноцидом.

Вільнюський окружний суд заочно засудив 67 колишніх радянських посадових осіб за воєнні злочини і злочини проти людяності під час захоплення Вільнюської телевежі в січні 1991 року. 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.