У Фастові на Київщині відкрили дошку генерал-хорунжому УПА Василю Куку. ФОТО

16 березня в м. Фастові Київської області урочисто відкрили й освятили меморіальну дошку видатному діячу ОУН і УПА Василю Куку.

Дошка встановлена за ініціативи та коштом Фастівської станиці ОУН і УПА, повідомляє Українська інформаційна служба.

 

З-поміж присутніх на відкритті були священики парафій Православної церкви України та Української греко-католицької церкви Фастова і Києва, заступник Фастівського міського голови, учасники Майдану та сучасної російсько-української війни.

Василь Кук (1913-2007) перебував у Фастові в серпні 1941 року, коли він прибув сюди як керівник Особливої похідної групи ОУН(б), яка мала проголосити Акт відновлення Української держави в Києві.

З 1941 року Василь Кук був членом Проводу ОУН(б), в 1942-1943 роках очолював крайовий провід ОУН на Південно-східних українських хемлях (центр - тодішній Дніпропетровськ). Після загибелі Романа Шухевича він очолював Провід ОУН(б) та Головну команду УПА (1950-1954). Генерал-хорунжий УПА (з 1952 року).

Заарештований КГБ в 1954 році, в ув'язнення перебував до 1960-го, після чого був звільнений під постійний нагляд спецслужб.

У 1970-90-тих роках Кук часто бував у місті, зустрічався з політв’язнями, ветеранами ОУН і УПА.

Нагадаємо, у Варшаві презентували збірник документів про ліквідацію керівників ОУН в Польщі

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.