Німецькі бізнесмени пожертвують 10 мільйонів за гріхи своїх попередників за Гітлера

10 мільйонів євро має намір пожертвувати німецька бізнес-родина Райманн організації, що займаться подоланням наслідків злочинів нацистського режиму. До цього їх спонукали відкриття історика.

Одна з найзаможніших родин у Німеччині, Райманни найняли професора історії Пауля Еркера, щоб той дослідив минуле їхньої сімейної фірми в роки правління Адольфа Гітлера.

Знахідки дослідника шокували замовників, повідомляє Deutsche Welle з посиланням на Bild am Sonntag.

"Після розповіді професеора Еркера в нас не було слів. Нам стало соромно, ми сиділи білі як крейда. Тут немає чого прикрашати. Ці злочини огидні", — заявив присутній на зустрічі Петер Харф, один із керівників холдинга JAB Holding, який належить родині.

Виявилося, члени сім’ї Райманн ще в 1931 році пожертвували велику суму Націонал-соціалістичній партії. "Ми чисто арійське підприємств з понад столітньою історією. Його власники — переконані прихильники расової теорії", — написав у 1937 році один із членів родини Райманн райхсфюреру СС Генріху Гіммлеру. Тоді їхня фірма називалася по-іншому.

На заводах, що належали родині, працювали французькі військовополонені й остарбайтери, по відношенню до яких чинили тяжуі злочини. Війна принесла підприємствам Райманнів великі замовлення й великі прибутки.

"Ми відчуваємо полегшення, що правда вийшла назовні", — прокоментували інформацію представники родини.

Статки родини Райманн оцінюють у 33 мільярди євро. Холдинг Jab Holding володіє частками в торговельних марках "Clearasil", "Calgon", каву "Jacobs", "Wella" и "Max Factor".

Читайте також:

Влада США хоче повернути Україні вкрадену нацистами картину

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.