На Миколаївщині знайшли поховання німецьких вояків. ВІДЕО

На Миколаївщині історики знайшли поховання часів Другої світової. Під час розкопок з невідомої могили підняли рештки декількох вояків.

Про це повідомляє Гал-Інфо із посиланням на канал "Прямий".

 Фото: "Прямий"

Звернули не туди, заблукали і натрапили на історичну знахідку. На верхівці кургану археологи знайшли людські кістки. Їх підняв з-під землі трактор, який орав поле, викликали поліцію, зафіксували знахідку, виявилось, що це – поховання.

Спочатку думали, що у братській могилі радянські військові. Пошукові роботи ускладнили велика кількість стріляних гіль з радянських часів. Пошуковцям нічого не підказувало чиї рештки вони ексгумують.

Та раптом знайшли залишки гаманця з монетами. Вони виявились не радянськими. Згодом знайшли декілька ґудзиків від німецької військової форми та два патрони від карабіна Маузера, а потім трапилась ще одна знахідка, яка переконала пошуковців, поховання точно не радянське, це вставна щелепа.

Зараз пошуковці переконані, що кістки належать солдатам Вервахту. У експедиції по-переду багато роботи: дослідження артефактів та решток загиблих, потім перепоховання.

Читайте також

На Хмельниччині перепоховали вояків Армії УНР, страчених більшовиками. ФОТО

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.