АНОНС: Хто і чому громив Київ 850 років тому? Розкаже Дмитро Вортман

Чи є підстави стверджувати, що князь Андрій Боголюбський був "першим великоросом", а війна 1169 року – першим російсько-українським збройним конфліктом? Дізнайтеся на лекція Дмитра Вортмана 16 березня в Києві.

850 років тому, у березні 1169-го, коаліція руських князів, очолювана володимиро-суздальським князем Андрієм Юрійовичем "Боголюбським" (онуком Володимира Мономаха), вигнала з Києва князя Мстислава Ізяславича (правнука того самого Мономаха).

 

Хоча в ході боротьби за київський престол таке вже не раз траплялося, подія вразила літописців та пізніших істориків двома обставинами: вперше "мати міст руських" була пограбована руськими дружинами, і вперше князь, який здобув Київ і був визнаний "старійшиною" для своїх "братів", залишився у своїй "отчині", а не перейшов князювати до столиці.

Що повідомляють джерела про цю подію? Що ми знаємо про Русь 3-ї чверті XII століття – її політичний устрій, військову справу? Чи є підстави стверджувати, що князь Андрій був "першим великоросом", а війна 1169 року – першим російсько-українським збройним конфліктом? Про це можна послухати на лекції, яку читатиме Дмитро Вортман, картограф, науковий редактор "Енциклопедії історії України".

16 березня, субота, 14.00

Місце: Національний музей історії України (Київ, вул. Володимирська, 2, 4 поверх).

Організатор: проекту "LIKБЕЗ. Уроки історії".

Вхід за музейним квитком вартістю 10 грн.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.