У Страсбурзі стався новий антисемітський акт

Меморіальний камінь на місці старої синагоги в Страсбурзі скинули з п'єдесталу.

Про це заявив заступник мера східного французького міста Ален Фонтанель, пише Європейська Правда із посиланням на BBC.

 Фото: ВВС

Знесення мармурової плити він назвав "новим актом антисемітизму в нашому місті". Меморіал розташований на місці синагоги, яку спалили нацисти у вересні 1940 року.

Минулого місяця 80 могил були осквернені нацистською символікою на єврейському кладовищі за 20 км від Страсбурга. Туди після інциденту прибув навіть президент Еммануель Макрон.

Він сказав, що антисемітизм у Франції та інших західних країнах досяг найгіршого рівня з часів Другої світової війни. Макрон зазначив, що уряд Франції заборонить три ультраправі групи, а також ухвалить більш жорстке визначення антисемітизму у відповідь на сплеск злочинів на ґрунті ненависті.

17 лютого відео кількох французьких каналів показало, як філософа та інтелектуала Алана Фінкелькрота у Парижі оточили кілька протестувальників руху "жовті жилети" зі словами "брудні сіоністи", "виродок", "ми у Франції".

20 лютого демонстрації проти антисемітизму відбулися в Парижі та низці інших міст Франції, зокрема у Марселі, Ліоні, Страсбурзі, Ліллі.

Французький уряд заявив, що антисемітські атаки у Франції зросли на 74% у 2018 році порівняно з попереднім роком.

Читайте також:

"Традиційний український антисемітизм". Комуністична провокація 1963 року

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.