АНОНС: У музеї Шевченка пропонують нове прочитання "Катерини"

У Національному музеї Тараса Шевченка презентують оновлений зал, розпочинаючи проект "Катерина: ВКЛ/ВИКЛ".

Музей не просто повертає в експозицію знакове полотно Тараса Шевченка "Катерина" (1842 р.), а й розглядає його в комплексі з однойменною поемою (1838 р.) та у зв’язку з сучасними гендерними дослідженнями.

Історія Катерини – головної героїні і художнього, і літературного творів Шевченка – не просто про ошукане кохання селянської дівчини. Це історія упослідженої в українській традиційній культурі "інакшої" жінки. А "інакша" вона через те, що не вписується у визначені соціумом "ідеали".

 

Презентація проекту, що відбудеться 28 лютого 2019 року, – це нагода поговорити про:

- вимоги традиційного суспільства до ідеальної жінки і покарання для неї у випадку порушення норм народної моралі,

- еволюцію образу покритки в літературній творчості Шевченка,

- приховані сенси, які "закодував" художник у своєму полотні.

Автори проекту також спробують відповісти на питання, чи є якась різниця у ставленні Шевченка до жінки залежно від дотримання чи недотримання нею певного сценарію народження дітей? На чиєму боці виступає поет: упослідженої матері чи традиційного суспільства? Наскільки він об'єктивний в оцінках причин появи покриток і які стереотипи сформував чи зруйнував для сьогодення?

Відкриттям оновленого залу завершується музейний проект "Справа №1842", за допомогою якого музейники обіграли відсутність картини в експозиції на період реставрації рами.

28 лютого 2019 року, о 19:00.

Місце: Національний музей Тараса Шевченка, бульвар Тараса Шевченка, 12

Вхід вільний.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.