На Чернігівщині встановили дошку командиру бою під Крутами

22 лютого в с. Дащенки Варвинського району Чернігівської області відкрили меморіальну дошку командирові українських підрозділів у бою під Крутами Аверкію Гончаренку.

Меморіальний знак установили на будівлі районної державної адміністрації, повідомляє сайт відділу організаційної роботи, інформаційної діяльності комунікацій з громадськістю, контролю та загальних питань апарату РДА.

 

Уродженець с. Дащенки Аверкій Гончаренко у званні сотника служив командиром куреня з юнаків 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Він прийняв командування над оборонцями Крут після від’їзду сотника Носенка в тил 30 січня 1918 року і забезпечив організований відступ українських сил перед лицем переважних сил ворога.

 

Рідний брат Гончаренка Федір, студент 3-го курсу Університету ім. Св. Володимира (нині КНУ ім. Т. Шевченка), теж брав участь у бою під Крутами в складі Студентської сотні. Він був серед бійців, які потрапили в полон до червоногвардійців і були розстріляні.

 

Захід організували громадська організація "Українська ініціатива" у співпраці з Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації, Варвинською районною державною адміністрацією за сприяння Чернігівської обласної державної адміністрації, Міністерства інформаційної політики України та Українського інституту національної пам’яті.

ДОВІДКА:

Аверкій Гончаренко (1890—1980) — випускник Прилуцької гімназії та Чугуївського військового училища (1912).

Служив у Російській імператорській армії. З початком Першої світової війни призначений командиром роти 260-го піхотного Брацлавського полку. З 1916 року — командир батальйону, штабс-капітан, згодом — курсовий старшина 2-ї Київської школи прапорщиків.

У 1917 році здобув звання капітана, займався українізацією військової школи. Із січня 1918 року — командир куреня 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Протягом 1918—1919 роках служив на адмінстративних посадах в Армії УНР.  У 1920—1921 pоках — курсовий старшина Кам'янець-Подільської спільної юнацької школи.

У міжвоєнний час проживав у м. Станиславові (Івано-Франківську).

Під час Другої світової війни зголосився до дивізії військ СС "Галичина" у складі збройних сил Третього Райху. Спершу служив у Військовій управі дивізії, з вересня 1944 року — у штабі її 30-го полку.

8 травня 1945 року інтернований військами Союзників в Австрії. З 1947 року жив в еміграції.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.