1 лютого 1919

Архів з'ясував долі захисників УНР, загиблих під Києвом у 1919-му

Працівники Центрального державного історичного архіву України в Києві з’ясували обставини бою куренів Армії УНР в 1919 році на Київщині.

1 лютого 1919 року в містечку Літки Остерського повіту Чернігівської губернії (тепер село Літки Броварського району Київської області) відбувся бій 1-го та 2-го Чорноморських куренів Армії УНР проти більшовицьких військ.

Це випливає з дослідження метричних книг православної Троїцької церкви Літок, яке провели працівники архіву.

 Метрична книга Троїцької церкви. Джерело: Центральний державний історичний архів України (Києві), ф. 2011, оп. 2, спр. 250, арк. 82

Тоді загинуло 16 козаків Армії УНР, яких поховали в братській могилі 4 лютого 1919 року. Імовірно, українські війська билися проти радянського 1-го  Богунського полку Миколи Щорса, який наступав на Київ і ввійшов до міста 5 лютого.

З-поміж 16-х захисників України вдалося відчитати імена лише двох. Це – Олександр Коротенко з Васильківського повіту Київської губернії та 25-річний Анатолій Іванович Кисловський з міста Прилуки Полтавської губернії (нині Чернігівської області).

 Аркуші 82 зв-83, на яких записано про загибель козаків Армії УНР у Літках. Для збільшення тисніть тут

Втрати червоноармійців у метричних книгах не зафіксовані.

Як повідомляють в ЦДІАК, раніше вважалося, що бій у Літках стався 21 січня (3 лютого) 1918 року між юнкерами 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького та червоними військами Муравйова після бою під Крутами.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.