Археологи розповіли про давній акваманіл, який знайшли у Львові

Середньовічний Львів, як відомо, був одним з центрів торгівлі та ремісництва. Значну роль в міському середовищі відігравали ремісники – зокрема, гончарі, як місцеві так й іноземці. Виріб одного з майстрів дійшов до наших днів практично неушкодженим.

Опис та історію знахідки археологи розмістили на сторінці Науково-дослідного центру "Рятівна археологічна служба" повідомляє Гал-Інфо.

 Фото: Науково-дослідного центру "Рятівна археологічна служба"

 

Мова йде про акваманіл (інша назва водолій), що був виявлений на вул. Сербській, 3. Нині будинок за цією адресою відомій громадськості і туристам як "фабрика шоколаду". Він був знайдений в заповненні колодязя серед матеріалу XV-XVI ст.

Зазвичай акваманіл (лат. aquaemanalis, aqua — вода і manus — рука) – це був настільний рукомийник, який найчастіше виготовляли з глини або бронзи у вигляді фігурок реальних чи фантастичних звірів або птахів. Їх робили пустотілими, з розкритими пащами чи дзьобами для зливу води, за ручку використовувався хвіст.

Посудина відома з античних часів, проте значного поширення набула в період Середньовіччя. Початково акваманіли використовувались в церковному вжитку і служили для омивання рук під час літургій, пізніше – стали предметами побуту в феодальних (шляхетських) колах, головним чином при бенкетах.

У даному випадку – це керамічна посудина (15,4х15,2х10,3 см) у вигляді стилізованого "голуба", виготовлена з глини та прикрашена орнаментом в стилі ритування.

Голова птаха у формі носика для зливу, тулуб – кулеподібний, хвіст виконує роль ручки. Сама істота стоїть на чотирьох ніжках, що, до речі, є найбільш незрозумілим, як для птаха.

Серед аналогій трапляється значна кількість бронзових акваманілів, тоді як керамічних у вигляді звірів та птахів не так багато. Виготовив львівського водолія, скоріш за все, місцевий майстер, хоч не виключене і імпортне походження, адже Петровичівська кам'яниця з початку XVII ст належала міщанину вірменського походження.

Читайте також:

Археологи знайшли британське пиво, якому 2 тис. років

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.