Археологи навчилися визначати стать кремованих людей

Дослідники встановили, що кістки істотно розрізняються за розміром у чоловіків і жінок. За допомогою діаметра променевої кістки, визначають стать з точністю до 80%.

Про це повідомляє Газета.юей із посиланням на N+1.

 Стать визначають за розмірами кісток

Фото: Claudio Cavazzuti

Європейці здавна почали кремувати останки померлих. Такі кладовища з'явилися в Середземномор'ї в III тис. до Р.Х. Ритуал похорону поступово ускладнювався і разом з останками покійного в могилу почали класти похоронні дари, що підкреслювали його соціальний статус.

За ним археологи найчастіше визначають стать покійного. Однак в похованнях старше 1 тис. років до Р.Х. похоронні дари зустрічаються рідко. Тому почали шукати інші шляхи визначення статі.

Під час кремації кістки деформуються. Раніше археологи вже намагалися визначити, які кістки зберігають пропорції, щоб вимірюючи їх можна було з'ясувати, кому вони належали.

У новому дослідженні під керівництвом Клаудіо Кавазутті з Даремського університету вчені вирішили проаналізувати вже відомі параметри, за якими можна було б визначити стать в кремованих останків. Спробувати знайти нові. Для цього вони дослідили поховання 124 осіб (50 чоловіків та 74 жінок). Вони були знайдені у похованнях XII-VII ст. до Р.Х. в різних частинах Італії.

У могилах збереглися похоронні предмети, за якими можна було надійно визначити стать покійних. Зброя в чоловічих похованнях і веретена або скляні намистини в жіночих. Вчені проаналізували 24 параметри і встановили, що вони суттєво різнилися за розмірами у чоловіків і жінок.

Читайте також:

Учені: Неандертальці вміли метати списи на 20 метрів

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.