На Вінничині відкрили дошку ветерану Армії УНР — досліднику української символіки. ФОТО

29 січня в Літині Вінницької області відкрили меморіальну таблицю уродженцю міста, підполковнику Армії УНР, художнику, геральдисту та письменнику Миколі Битинському.

Подію присвятили Дню героїв Крут, 100-річчю Української революції 1917—1921 років і 125-річчлю від дня народження Битинського, повідомляє Центр історії Вінниці.

Дошку авторства Сергія Колосова встановили на фасаді Літинської середньої загальноосвітньої школи № 2.

 
 

Ініціаторами виступили Центр історії Вінниці у співпраці з Вінницьким історичним товариством за сприяння Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Вінницької обласної державної адміністрації.

 

ДОВІДКА:

Микола Битинський (1893—1972) — сотник армії УНР (підполковник в еміграції). Випускник падгогічного училища, художньо-промислової школи та школи прапорщиків.

Поручник Російської імператорської армії, з 1918 року — на українській службі. На початку 1920-х років — начальник культосвітнього відділу штабу 6-ї стрілецької дивізії Армії УНР.

В еміграції закічнив Український високий педагогічний інститут ім. М. Драгоманова в Чехословаччині. Брав участь в обороні Карпатської України від угорської агресії в 1939 році.

У роки Другої світової війни був вивезений на примусову працю до Німеччини, в останні місяці війни недовго служив у штабі Української національної армії, яка воювала на боці Третього Райху.

Проживаючи в Канаді після війни, написав і проілюстрував численні роботи з історії української символіки та геральдики.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.