АНОНС: До Дня пам’яті героїв Крут у Києві презентують "Пісні Української революції"

29 січня 2019 року в Колонній залі Київради музикант, кобзар, народний артист України Тарас Компаніченко та група "Хорея Козацька" презентують альбом "Пісні Української революції". Захід відбудеться у рамках Вечора, присвяченого Дню пам’яті героїв Крут.

"Пісні Української революції" – це спільний проект Українського інституту національної пам’яті та гурту "Хорея Козацька", присвячений 100-річчю Української революції. Над диском музиканти працювали майже рік.

 

Авторами більшості пісень, що увійшли до альбому, є класики української літератури, такі, як: Олександр Олесь, Грицько Чупринка, Микола Вороний, Христя Алчевська та ін. Композитори – Кирило Стеценко, Микола Леонтович, Олександр Кошиць, Яків Степовий, Павло Синиця, Костянтин Богуславський, Левко Ревуцький.

Тарас Компаніченко розповідає: "Твори, що увійшли до цієї музичної збірки – це частка моєї тридцятилітньої праці пошуку правдивих музичних пам'яток про ту, унікальну своїм національним пробудженням, епоху. Усі ці твори були активно співані на великих і малих сценах України в часі 1917-1921 років на урочистих подіях, військових мітингах, при відновленні "Просвіт", відкритті гімназій та університетів.

Пісні починали й завершували усі урочисті академії, святочні зібрання. Їх співали на воєнних позиціях, на шикуванні військ; вони співались кобзарями, артистами-бандуристами, оперними співаками, просвітянськими, військовими, міськими, студентськими хорами, Українською Республіканською Капелою та Українським Національним Хором. Багато творів були забуті і не звучали в Україні майже століття".

Пісні можна слухати – http://bit.ly/2DsHRpz, завантажити – http://bit.ly/2Htmicr.

У програмі Вечора також передбачено: показ відеокліпу, присвяченого подіям Української революції 1917–1921 рр. та історико-мистецька частина.

Участь у заході візьмуть:

Володимир В’ятрович – Голова Українського інституту національної пам’яті;
Павло Подобєд – начальник Відділу обліку та збереження місць пам’яті Українського інституту національної пам’яті;
Олег Коцарев – поет, журналіст, перекладач;
Сергій Пантюк – письменник, видавець, громадський діяч;
Тарас Компаніченко та гурт "Хорея Козацька".

Ведуча вечора – Тетяна Шептицька, науковець, координатор "Безкоштовних курсів української мови" в Києві.

29 січня, вівторок, 18.30

Місце: Колонна зала Київради (вул. Хрещатик, 36)

Організатори: Київська міська державна адміністрація, Український інститут національної пам’яті, Українське незалежне видавництво "Смолоскип", ГО "Український світ" ("Безкоштовні курси української мови").

Вхід вільний.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.