Для перейменування вулиць Києва стали обов'язковими консультації з мешканцями

Відтепер перейменування вулиць, провулків, проспектів, бульварів, узвозів і проїздів Києва відбуватиметься лише після консультації з мешканцями, які там живуть.

Відповідне розпорядження підписав Київський міський голова Віталій Кличко, повідомило "Дзеркало тижня" з посиланням на прес-службу Київської міської державної адміністрації.

"Тепер перейменуванню вулиць, провулків, проспектів, бульварів, узвозів і проїздів передуватимуть обов'язкові консультації з мешканцями, які там постійно проживають. Відповідне нововведення запроваджено розпорядженням Київського міського голови", - йдеться у повідомленні.

Організація консультацій покладається на ініціатора перейменування об'єкта топоніміки. Форму консультації з мешканцями він зможе визначати самостійно. Це можуть бути громадські слухання, збори, збір підписів, зустрічі.

"Результати консультацій подаються на ім'я Київського міського голови одночасно з ініціативою про перейменування, крім випадків, коли ініціатива про перейменування оформлена та підтримана як електронна петиція", - додали у КМДА.

У прес-службі звернули увагу на те, що відповідні зміни не стосуються пропозицій про найменування нових вулиць, перейменування мостів, скверів, парків тощо, а також присвоєння імен юридичним особам комунальної форми власності.

Протягом 2014-2018 років у столиці перейменували 206 об'єктів. При чому перейменування часто викликали значний суспільний резонанс серед жителів Києва.

Як повідомлялося, 6 грудня в Києві перейменували  дві вулиці, провулок та площі.

Вулиця Курська одержала нову назву на честь генерала Геннадія Воробйова.

Київрада змінила порядок найменувань столичних вулиць на честь померлих осіб.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.