Україна розпочинає відзначення 100-річчя Соборності

Разом з власної волі - 100 років тому, 22 січня 1919 року, Українська Народна Республіка та Західно-Українська Народна Республіки об’єдналися в одну державу, нагадують в Українському інституті національної пам'яті.

"Разом з власної волі з 1919 року" — під таким гаслом Україна відзначає столітній ювілей Акта Злуки 22 січня. Інститут національної пам’яті пропонує інформаційні матеріали до Дня Соборності.

Першою на руїнах Російської імперії постала Українська Народна Республіка, пізніше, вже в листопаді 1918-го, на теренах колишньої Австро-Угорщини утворилася Західноукраїнська Народна Республіка. Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року — історичний акт об’єднання українських земель в одній державі.

 

"Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка", — йшлося в Універсалі Директорії УНР 22 січня 1919 р.

"Об’єднання українських земель відбулося з ініціативи і власної волі українців, а не було накинуто насильно зовнішніми чинниками. Акт Злуки 1919 року заперечує тези сучасної російської пропаганди про те, що єдність України — результат політики Леніна чи Сталіна", — пояснює Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

"Національна єдність — обов’язкова передумова успішного спротиву зовнішній агресії. Її брак в часи Української революції 1917—1921 років призвів до втрати державності, що в довготерміновій перспективі призвело до мільйонних втрат від Голодомору 1932—1933 років, репресій та війн", — підкреслив В’ятрович.

Комуністичний тоталітарний режим викреслював із історичної пам’яті факт проголошення та об'єднання УНР і ЗУНР в одну державу. Але її зберігали мешканці Західної України й українська політична еміграція в країнах Західної Європи й Америки.

Ідея соборності України стала ключовою для наступного покоління учасників українського визвольного руху у XX столітті 1920—1950 років. Українська повстанська армія боролася за створення Української самостійної соборної держави.

21 січня 1990 року, в Україні понад мільйон людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Український "Живий ланцюг" став однією з наймасовіших у тогочасній Центрально-Східній Європі акцій боротьби за свободу. Вже за рік Україна відновила свою незалежність.

Сучасна російсько-українська війна для українців є продовженням столітньої визвольної боротьби. Українські військові, так само, як і їхні попередники 100 років тому, відстоюють не лише незалежність, а й соборність України. В лавах Збройних сил України вояки з усіх її куточків.

100-ліття соборності України є приводом нагадати про єдність і неподільність українських земель, що окуповані Крим, Донеччина та Луганщина — це Україна.

До 100-річчя Соборності України Український інститут національної пам’яті готує презентацію матеріалів та заходів, присвячених Українській революції 1917—1921 років.

Візуальний образ до століття Соборності створив харківський художник Нікіта Тітов на замовлення Українського інституту національної пам’яті.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.