Архів Штазі: понад 42 тисячі запитів на перегляд за 2018 рік

Інтерес німців до архівів Штазі не знижується від часів падіння Берлінського муру. Загалом архіваріуси отримали вже понад 3 мільйони запитів на доступ до документів.

Про це йдеться у матеріалі "OBOZREVATEL" із посиланням на "Deutsche Welle".

 Центральний архів Штазі в Берліні

Працівники архіву міністерства державної безпеки НДР – Штазі – майже через 30 років після падіння Берлінського муру, отримують десятки тисяч запитів на перегляд документів колишнього відомства. Цьогоріч, станом на кінець листопада, архіваріуси отримали 42 700 заяв, повідомив у неділю, 23 грудня, представник архіву Роланд Ян (Roland Jahn).

Минулого року кількість запитів від громадян сягнула 49 тисяч. Як повідомили в архіві, у грудні кількість запитів зазвичай незначна, тому загальна кількість вже зафіксованих прохань про перегляд документів Штазі у 2018 році не має сильно зрости.

Хоча кількість запитів на перегляд архівних документів колишнього міністерства держбезпеки НДР щорік знижується, інтерес до архіву Штазі значно вищий за прогнозований у 1990-х роках. Так, за весь час існування архіву, громадяни подали 3,2 мільйона запитів на доступ до документів.

Нагадуємо, що латвійський Сейм на початку жовтня ухвалив дозвіл на оприлюднення архівних документів радянського Комітету держбезпеки (КГБ). Першою опублікували картотеку агентури. Для цього співробітники Центру документування наслідків тоталітаризму відсканували 10 612 карток і відсортували їх за алфавітом.

Читайте також:

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.