Музей оприлюднив список загиблих в’язнів-українців Дахау

Нещодавно у вільному доступі з’явилися прізвища 96 військовополонених – уродженців України, представників командного складу Червоної армії. Персональні дані воїнів уточнено та доповнено. Перелік систематизовано за областями України.

Про це повідомляє Національний музей історії України у Другій світовій війні.

 Концтабір Дахау

Фото: Національний музей історії України у Другій світовій війні

Дахау – один із перших концентраційних таборів на території Німеччини, заснований у березні 1933 р. неподалік від Мюнхена. Це був перший "дослідний полігон", у якому розроблялася система покарань та інших форм фізичних і моральних знущань над полоненими.

Радянські військовополонені становили одну з найбільших груп в’язнів табору. Концентраційний табір Дахау функціонував до 1945 р. За 12 років через нього пройшло 200 тис. осіб, вижило – 40 тис.

У 1965 р. з ініціативи колишніх бранців і за підтримки баварського уряду було створено Музей-меморіал Дахау.

Переглянути список, можна за посиланням.

Читайте також:

У Німеччині судять 95-річного охоронця концтабору Маутхаузен

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.