Вивезену нацистами картину українського пейзажиста повернули до України. ФОТО

Картина видатного українського митця другої половини ХІХ — початку ХХ століть Сергія Васильківського "Етюд з будинком" повернулася з Німеччини до Харківського художнього музею.

Про це повідомляє газета "День" із посиланням на прес-службу Міністерства культури України.

"Передавання картини співробітникам музею відбулося напередодні за участю представників німецької сторони в Міністерстві культури в Києві, а сьогодні картина вже вдома — у Харківському художньому музеї, і 26 грудня буде представлена цінителям у відкритому доступі", — відзначила заслужений працівник культури України Валентина Мизгіна.

Фото: mincult.kmu.gov.ua 

За її словами, картина "Етюд з будинком" під час Другої світової війни була вивезена до Німеччини. "Наприкінці 2016 року ми отримали офіційне повідомлення з Берліна про те, що на аукціоні продана картина, яка може належати музею. Виявляється, до правоохоронних органів Німеччини звернувся покупець картини, який висловив сумнів щодо її автентичності. Йдеться про картину уродженця Харківської області Сергія Васильківського, де зображений будиночок, в якому він колись жив. На картині немає підпису автора. Однак з Берліна надіслали фотографії зворотного боку картини. На ній видно букви "УКГ", тобто, "Українська картинна галерея", як тоді називався наш музей. Аукціоністи сприйняли ці літери як ініціали невідомого художника і продали картину, хоча були зобов'язані перевірити всі дані. Покупець може наполягати на поверненні грошей через суд", — додала Мизгіна.

 

На картину був накладений арешт: "Тоді ж на офіційному рівні розпочалося вирішення питання про її повернення до Харкова. І ось тривала процедура завершена. Картина поповнила найбільшу в Україні колекцію картин Васильківського в 255 одиниць зберігання".

Повернув картину Васильківського посол з особливих доручень Федерального міністерства закордонних справ ФРН Міхаель Янсен під час ХІІ засідання Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей, яке проходило в Києві 27-28 листопада.

Нагадаємо, пейзажист Сергій Васильківський родом з Ізюма Харківської області. Крім пейзажів, добре відомі його картини на козацьку тематику.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.