Дані про чотири тисячі агентів КГБ опублікують онлайн у Латвії

Латвійський національний архів готується до публікації картотеку КГБ на 4 тисячі агентів.

Картотеку, яку 3 грудня Бюро захисту Сатверсме (спецслужба Латвії) передало в державний архів, мають опублікувати на сайті архіву за неповний місцяць, інформує Російське мовлення латвійського каналу LTV7.

"Там є агенти, є кандидати на вербовку, також там є утримувачі конспіративних квартир і ще резиденти — ось ці чотири групи осіб, які містяться в картотеці. Але не всі люди, які якоюсь мірою співробітничали з КГБ, містяться в цій картотеці — варто це пам’ятати. Наприклад, такої категорії людей, як довірені особи, там немає", — пояснив Гінт Зелменіс, старший експерт Латвійського національного аріхву.

Саме тому картотеку супроводять коментарями істориків з Національного архіву, аби читачі розуміли, що саме вони читають, про який час ідеться і якими були методи роботи КГБ. Історики переконані — одна картотека не дає повної інформації.

До травня 2019 року на сайті архіву з’явиться ще кілька груп документів: база даних зі звітами агентів, оперативні матеріали агентів КГБ, листування КГБ з органами влади й багато іншого.

Нагадаємо, Національний архів Фінляндії оцифрував документи про фінського маршала Карла Густава Маннергейма, подаровані  Володимиром Путіним.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.