Спецпроект

До 85-х роковин Голодомору по всьому світу запалали свічки пам’яті

24 листопада 2018 року у Києві завершилася масштабна Міжнародна акція «Запали свічку пам'яті». Метою акції було об’єднання українців усього світу та іноземних громадян задля пам’яті про один із найбільших злочинів в історії людства ХХ століття – Голодомор 1932-1933 років.

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

 

Акція "Запали свічку пам’яті", стартувала 1 вересня у столиці України та протягом 85-ти днів відбулася у 85-ти куточках світу. Зокрема: в Канаді, США, Туреччині, Японії, Італії, Угорщині, Китаї, Чехії, Австралії, Швейцарії, Ватикані, Іспанії, Португалії, Таджикистані, Нігерії, Марокко, Словаччині, Фінляндії, Румунії, Новій Зеландії, Великобританії, Парагваї, Німеччині, Мозамбіку, Білорусі, Казахстані, Молдові, Литві, Естонії, Латвії, Вірменії, Грузії, Болгарії, Іраку та ін.

 

Меморіальні заходи проходили в приміщеннях українських посольств та консульств, у знакових місцях, пов’язаних з Україною. Учасники запалювали символічну свічу пам’яті та щодня зачитували імена дітей, які у 1933-му не сіли за шкільні парти.

 

Перебіг акції висвітлювався на веб-сторінці "85-ті роковини Голодомору", розробленій Українським інститутом національної пам’яті.

Тут на інтерактивній мапі світу помарковані свічками-позначками міста, де відбулися міжнародні вшанування пам’яті жертв Великого голоду.

 

Міжнародну акцію ініціював Світовий Конґрес Українців. Її підтримали Міністерство закордонних справ України, Український інститут національної пам’яті та Національний музей "Меморіал жертв Голодомору".

Нагадуємо, що Президент Словаччини засудив спроби виправдання Голодомору.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.