Сейм Польщі "віддав належне" 100-літтю оборони Львова

"У соту річницю відновлення незалежності Польщі Сейм Республіки Польща віддає належне незламним оборонцям Львова, які боролися за Вітчизну, що воскресала", — ідеться в ухвалі польського парламенту, прийнятій у п’ятницю 23 листопада.

Про це повідомляє офіційний сайт Сейму Республіки Польща.

У документі говориться про те, що минає 100 років від героїчної та звитяжної боротьби польських оборонців Львова, які прагнули повернення міста до відновленої Речі Посполитої:

"Особливою пам’яттю оточуємо малолітніх оборонців, які за нашою традицією називають Львівськими орлятами, які на першому етапі боротьби зробили істотний внесок в утримання міста в польських руках, незважаючи на величезну перевагу супротивника"

Цвинтар Орлят на Личаківському кладовищі у Львові. Фото: sejm.gov.pl

"Пам’яткою про ті події є цвинтар Львівських орлят, який досі залишається символом посвяти на вівтар Вітчизни й посідає важливе місце в польській історичній традиції", — підкреслили в ухвалі.

Наостанок, автори ухвали наголосили на важливсті "добрих польсько-українських стосунків для миру й безпеки в Європі".

ДОВІДКА:

Битва за Львів (у польській історіографії — оборона Львова) тривала від 1 листопада 1918 року до 22 травня 1919-го. Боротьба розпочалася відразу ж після того, як українські військовики встановили у Львові українську владу. Її перший етап тривав до ночі з 22 на 23 листопада 1918 року, коли частини Галицької армії змушені були залишити Львів. Наступ Війська Польського 22 травня 1919 року прорвав облогу міста українськими військами.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.