Спецпроект

79% українців вважають Голодомор геноцидом. ІНФОГРАФІКА

Переважна більшість дорослих громадян України згодні з тим, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом українського народу і що його організаторами були Йосип Сталін та все центральне керівництво СРСР.

Про це йдеться в дослідженні Соціологічної групи "Рейтинг", проведеному впродовж 20—29 жовтня цього року. Геноцидом Голодомор вважає 79% українців, причому мешканці сіл, молодші та україномовні респонденти так вважають частіше за інших.

Проти 2010 року кількість тих, хто визнає Голодомор геноцидом українського народу збільшилася на третину.

Твердження про Голодомор як геноцид поділяє  абсолютна більшість жителів Заходу та Центру країни (92% та 83% відповідно), та відносна більшість Півдня та Сходу (69% та 67%)

Головними винуватцями геноциду опитані вважають Йосипа Сталіна (47%), центральне керівництво СРСР (39%), органи держбезпеки ГПУ—НКВД (28%), а також вище керівництво Української СРР (23%).

Провину на "куркулів" (заможних селян) та природні умови поклали відповідно 3% і 5%.

 Респонденти мали змогу обирати кілька варіантів

Про особисту провину Сталіна у організації Голодомору в Україні, частіше говорили мешканці західних та центральних областей. Натомість, щодо провини радянських каральних та владних органів частіше висловлювалися як мешканці Заходу і Центру, так і Сходу.

Респонденти Півдня менше за інших покладають вину на радянських керівників, при цьому частіше вагалися з оцінками, або ж зазначали, що Голодомор був спричинений несприятливими природніми умовами.

 

Запалити свічку пам’яті в День пам'яті жертв Голодомору збираються 68% опитаних, а 21% не планують цього робити.

Недавнє визнання з боку Сенату США Голодомору геноцидом українців схвалює 69% респондентів, а 62% погоджуються з потребою продовжувати домагатися визнання Голодомору геноцидом на міжнародній арені.

 

Загалом, за останні 10 років спостерігаєтсья тенденція до зібльшення числа тих громадян, які вважають Голодомор 1932—1933 років геноцидом і звинувачують у ньому партійно-радянське керівництво й органи держбезпеки УСРР та СРСР. Відповідно, менше стало тих, хто вважає, що причинами геноциду були природні фактори або саботаж "куркулів".

Опитування проводилося серед повнолітніх мешканців України методом формалізованого інтерв’ю. Вибірка (2000 осіб) репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Помилка репрезентативності дослідження — не більше 2,2%.

Читайте також:

85-ті роковини Голодомору 1932-1933 рр. ПЛАН ЗАХОДІВ

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.