Тверська-Ямська і Невський провулок лишаються на карті Києва. Вулиці Ґедройця не буде?

Депутати Київської міської ради провалили перейменування вулиці Тверської на честь Єжи Ґедройця, а провулку Невського – на Нивський.

Депутати Київської міської ради провалили перейменування вулиці Тверської на честь Єжи Ґедройця, а провулку Невського – на Нивський.

"За" перейменування Тверської проголосувало 48 депутатів міської ради. Для позитивного рішення не вистачило 13 голосів.

 Єжи Ґедройць (праворуч) разом із постійним автором "Культури" Юзефом Чапським. Більше - у тексті професора Юрія Шаповала "Пан Редактор. Єжи Ґєдройць та його спадщина" 

Нагадуємо, вулиця Звіриницька була перейменована у 1901 році на Тверську на пропозицію одного з гласних Київської міської думи, "щоб було як в Москві", адже поруч знаходилася вулиця Ямська.

У вересні 2017 року до Київського міського голови Володимира Кличка звернулися відомі історики, інтелектуали, дипломати, журналісти, депутати парламенту із пропозицією перейменувати Тверську на честь Єжи Ґедройця.

Єжи Ґедройць – редактор часопису "Культура", який виходив у Парижі. Великий прихильник польсько-українського порозуміння, один з ключових лобістів відновлення української незалежності, автор назви антології новітньої української літератури "Розстріляне відродження".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.