АНОНС: "Виставка про Букрин. (Не)забутий плацдарм" у Музеї Другої світової

У головній експозиції Національного музею історії України у Другій світовій війні відбудеться презентація музейних проектів до 75-ї річниці вигнання нацистських загарбників із Києва.

"(Не)забутий плацдарм" – виставка про Букринський плацдарм, з якого розпочалося вигнання нацистів із Києва восени 1943-го року, у час успішних наступів, фатальних прорахунків і нелюдської байдужості та жорстокості. 

 

На символічному плоту – фото букринського вигину, зроблене пілотом Люфтваффе під час розвідувального польоту. Поруч – сповіщення про загибель бійців, які уособлюють кривавий ужинок війни. Серед них й ті, хто йшов без зброї, у домашньому одязі, так звана "чорна піхота". Вони гинули зовсім поруч із рідним домом, змиваючи "гріх" перебування в окупації власною кров’ю. Більшість матеріалів учасників тих боїв представлені вперше. 

Сюжетну лінію підтримують фрагменти спогадів учасників боїв на Букрині: "…Всі затамували подих, йдучи назустріч смерті… Ланцюгом передали від замполіта: "Ні кроку назад. Розстріл". Багатьом було 19…" (санінструктор Олександра Волкова).
"Душа моя рветься кожної хвилини до вас, але більша сила держить мене тут… Боже, моя рідненька мамо, чому ти мені не дала анітрохи щастя? Моє життя не варте грязної полушки…" (рядовий Павло Смакота).

"Військові поховання Києва (1940-1950-ті роки). Мартиролог" – перший електронний персональний перелік воїнів, які загинули під час оборони та визволення Києва від нацистів та поховані в українській столиці. Він об’єднав реєстри всіх офіційних військових цвинтарів та одиночних поховань Києва. Містить відомості про 11720 осіб.

Проте вказані цифри не остаточні. Багато імен містять помилки, занесені двічі у різні списки тощо. Складання будь-якого військового мартирологу – це важливий соціогуманітарний проект, до якого запрошуємо долучитися всіх небайдужих poshyk@warmuseum.kiev.ua

Про те, наскільки ми добре знаємо про події 75-річної давнини, звитягу та жертовність українського народу в боях за вигнання нацистів, поговоримо з кураторами нових музейних проектів. 

6 листопада, вівторок, 11.00

Місце: Національний музей історії України у Другій світовій війні (Київ, вул. Лаврська 27).

Контакти організаторів: (097) 572-26-74, Барановська Катерина – акредитація ЗМІ, e-mail: warmuseum.kiev@gmail.com.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.