Президент відкрив меморіальну дошку на будівлі колишньої дипмісії УНР у Стамбулі

Президент відкрив меморіальну дошку на будівлі колишньої дипломатичної місії УНР у Стамбулі в 1919-1922 роках

3 листопада глава держави зазначив, що має за честь розпочати офіційний візит до Турецької Республіки з цього символічного місця, де 100 років тому було відкрито Амбасаду Української Народної Республіки, повідомляє офіційний сайт Президента України.

"Дуже важливо, що Посольство у Стамбулі було відкрито одним із перших дипломатичних представництв Української Народної Республіки. Дуже важливо, що в Османській імперії тоді була абсолютно тверда позиція по визнанню УНР, імперія визнала її однією з перших. Дуже важливо, що в ті роки видатні українці захищали права українців і представляли Україну", — сказав Петро Порошенко під час урочистої церемонії.

Під час візиту до Стамбула 3 листопада 2018 року. Фото: прес-служба Президента України

Президент подякував українському Посольству і Консульству, які провели велику дослідницьку роботу, турецьким партнерам, які допомогали задля відкриття цієї дошки та іспанським партнерам у співпраці з якими були отримані всі необхідні дозволи, щоб була можливість вшанувати пам’ять української Амбасади.

Також Глава держави відзначив громаду, яка сьогодні численно і гостинно зустрічає українську делегацію.

"Дуже важливо, що тут сьогодні є і хлопчики, і дівчатка в українських національних костюмах, і в кримськотатарських. Ми вітаємо таку гостинність і такий зв’язок між громадою і українською владою", — сказав він.

Глава держави подякував Туреччині за абсолютно тверду позицію підтримки суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України. "Нам приємне запевнення, що Туреччина ніколи не визнає незаконної анексії Криму", — наголосив Президент.

ДОВІДКА:

9 лютого 1918 року Османська імперія підписала Берестейський мир, визнаючи Українську Народну Республіку як незалежну і суверенну державу. Цей договір було ратифіковано 22 серпня 1918 року вже в період Гетьманату. Українська Держава та Османська імперія на взаємній основі відкрили дипломатичні місії.

Керівниками дипломатичної місії Української Держави та УНР в Стамбулі були: Михайло Суковкін  (1918—1919 рр.), Олександр Лотоцький (1919—1920 рр.) та Ян Токаржевський-Кардашевич (1920—1921 рр.). У 1921—1922 рр. Посольство УНР очолював радник Володимир Мурський, який згодом став представником екзильного уряду УНР в Стамбулі.

З квітня 1919 року до травня 1922 року Посольство УНР здійснювало свою діяльність у Стамбулі в орендованому приміщенні на вул. Таксім, 25, яку сьогодні перейменовано на вул. Замбак.

У 1986-1988 роках у рамках реконструкції історичної частини району Бейоглу низку будинків знесли і проїжджу частину бульвару Тарлабаши розширили. Будівля колишнього Посольства УНР реконструювали і в 2006 році її викупив Уряд Іспанії. Зараз у ній діє Інститут Сервантеса.

Читайте також:

Томос-1930, або Як "український нунцій" у Стамбулі боровся за автокефалію УПЦ

Володимир Мурський — представник екзильного уряду УНР у Стамбулі

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.