Президент відкрив меморіальну дошку на будівлі колишньої дипмісії УНР у Стамбулі

Президент відкрив меморіальну дошку на будівлі колишньої дипломатичної місії УНР у Стамбулі в 1919-1922 роках

3 листопада глава держави зазначив, що має за честь розпочати офіційний візит до Турецької Республіки з цього символічного місця, де 100 років тому було відкрито Амбасаду Української Народної Республіки, повідомляє офіційний сайт Президента України.

"Дуже важливо, що Посольство у Стамбулі було відкрито одним із перших дипломатичних представництв Української Народної Республіки. Дуже важливо, що в Османській імперії тоді була абсолютно тверда позиція по визнанню УНР, імперія визнала її однією з перших. Дуже важливо, що в ті роки видатні українці захищали права українців і представляли Україну", — сказав Петро Порошенко під час урочистої церемонії.

Під час візиту до Стамбула 3 листопада 2018 року. Фото: прес-служба Президента України

Президент подякував українському Посольству і Консульству, які провели велику дослідницьку роботу, турецьким партнерам, які допомогали задля відкриття цієї дошки та іспанським партнерам у співпраці з якими були отримані всі необхідні дозволи, щоб була можливість вшанувати пам’ять української Амбасади.

Також Глава держави відзначив громаду, яка сьогодні численно і гостинно зустрічає українську делегацію.

"Дуже важливо, що тут сьогодні є і хлопчики, і дівчатка в українських національних костюмах, і в кримськотатарських. Ми вітаємо таку гостинність і такий зв’язок між громадою і українською владою", — сказав він.

Глава держави подякував Туреччині за абсолютно тверду позицію підтримки суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України. "Нам приємне запевнення, що Туреччина ніколи не визнає незаконної анексії Криму", — наголосив Президент.

ДОВІДКА:

9 лютого 1918 року Османська імперія підписала Берестейський мир, визнаючи Українську Народну Республіку як незалежну і суверенну державу. Цей договір було ратифіковано 22 серпня 1918 року вже в період Гетьманату. Українська Держава та Османська імперія на взаємній основі відкрили дипломатичні місії.

Керівниками дипломатичної місії Української Держави та УНР в Стамбулі були: Михайло Суковкін  (1918—1919 рр.), Олександр Лотоцький (1919—1920 рр.) та Ян Токаржевський-Кардашевич (1920—1921 рр.). У 1921—1922 рр. Посольство УНР очолював радник Володимир Мурський, який згодом став представником екзильного уряду УНР в Стамбулі.

З квітня 1919 року до травня 1922 року Посольство УНР здійснювало свою діяльність у Стамбулі в орендованому приміщенні на вул. Таксім, 25, яку сьогодні перейменовано на вул. Замбак.

У 1986-1988 роках у рамках реконструкції історичної частини району Бейоглу низку будинків знесли і проїжджу частину бульвару Тарлабаши розширили. Будівля колишнього Посольства УНР реконструювали і в 2006 році її викупив Уряд Іспанії. Зараз у ній діє Інститут Сервантеса.

Читайте також:

Томос-1930, або Як "український нунцій" у Стамбулі боровся за автокефалію УПЦ

Володимир Мурський — представник екзильного уряду УНР у Стамбулі

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.