У Чернівцях знайшли кілька сотень надгробків із єврейського цвинтаря. ФОТО

У Чернівцях на території військової частини виявили сотні єврейських надгробків.

Про це сайту "Молодий буковинець" повідомив представник місцевої єврейської громади Михайло Крайс.

За його словами, надгробки знайшли під час ремонту, який розпочали на військовій базі. Зокрема, робітники підняли старий дерев’яний настил, а під ним виявили сотні надгробків, які свого часу були викрадені з єврейського кладовища у Садгорі (район Чернівців, який до 1965 року був окремим містом).

 Фото: FB Шимона Брімана
 Фото: FB Шимона Брімана

Водночас, за інформацією ізраїльського історика та журналіста Шимона Брімана, надгробки були таємно вивезені наприкінці 1940-х - початку 1950-х років.

"Український офіцер зателефонував чернівецькому рабину Менахему Гліценштейну та організував перевезення надгробків єврейській общині. За словами рабина, серед знахідки виявили мацеви, яким півтора століття та більше. Знахідки та їх перевезення зроблені за три дні до 168-річчя з дня смерті раббі Ісраеля з Ружина (1797-1850)". 

Михайло Крайс повідомив, що найближчим часом єврейська громада дасть прес-конференцію з приводу знахідки на військовій базі.

Читайте також:

Польський археолог знайшов раніше невідомі радянські атомні об'єкти

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.