Командира антикомуністичних партизанів Південної Литви урочисто перепоховали в Вільнюсі. ФОТО

6 жовтня останки командира литовських антикомуністичних партизанів Адольфаса Раманаускаса урочисто перепоховали на Антакальніському кладовищі у столиці Литви Вільнюсі.

Церемонія прощання тривала з 10 години ранку до 20-ї години вечора в костелі Св. Іоаннів Вільнюського університету, передає "Новая газета".

На церемонії була присутня й президент Латвії Даля Грібаускайте. Вона підкреслила, що урочисте перепоховання рештків лідера литовських партизанів стало ще одною нагодою показати світові, що "ми не дозволимо нікому зводити наклеп і очорнювати пам’ять про наших національних героїв".

 Фото: Новая газета
 

Перепоховання Раманаускаса викликало негативну реакцію з боку Російської Федерації. Офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова 4 жовтня заявила, що влада Литви намагається представити національними героями тих, хто брав участь у "бандформуваннях" на території Литви в післявоєнні роки.

"Хотіла би нагадати, що судовий вердикт за фактами скоєних ним воєнних злочинів проти неозброєних мирних жителів не має строку давності", — підкреслила Захарова.

 

2018 рік у Литві оголошено роком Адольфаса Раманаускаса-"Ванагаса". Археологи віднайшли останки партизанського командира на недіючому цвинтарі Нашлайчю в мікрорайоні Антакальніс у Вільнюсі.

Викладач учительської семінарії м. Алітус Раманаускас-"Ванагас" (1918—1957) долучився до литовського партизанського антикомуністичного руху в 1945 році.

Адольфас Раманаускас у партизанському однострої. Фото: Wikipedia

Через два роки він очолив Дайнавський партизанський округ, а в 1948-му його призначили командиром партизанів Південної Литви. З 1949 року "Ванагас" став першим заступником голови Союзу боротьби за свободу Литви Йонаса Жямайтіса.

У 1956 році партизанського ватажка з дружиною заарештували радянські органи держбезпеки в м. Каунасі.

Через рік Раманаускаса засудили до смертної кари. У 1990-х роках у незалежній Литві Адольфасу Раманаускасу надали звання бригадного генерала (посмертно).

Як повідомлялося, 5 жовтня в Ланівцях Тернопільської області перепоховали  41-го солдата Армії Української Народної Республіки.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.