Командира антикомуністичних партизанів Південної Литви урочисто перепоховали в Вільнюсі. ФОТО

6 жовтня останки командира литовських антикомуністичних партизанів Адольфаса Раманаускаса урочисто перепоховали на Антакальніському кладовищі у столиці Литви Вільнюсі.

Церемонія прощання тривала з 10 години ранку до 20-ї години вечора в костелі Св. Іоаннів Вільнюського університету, передає "Новая газета".

На церемонії була присутня й президент Латвії Даля Грібаускайте. Вона підкреслила, що урочисте перепоховання рештків лідера литовських партизанів стало ще одною нагодою показати світові, що "ми не дозволимо нікому зводити наклеп і очорнювати пам’ять про наших національних героїв".

 Фото: Новая газета
 

Перепоховання Раманаускаса викликало негативну реакцію з боку Російської Федерації. Офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова 4 жовтня заявила, що влада Литви намагається представити національними героями тих, хто брав участь у "бандформуваннях" на території Литви в післявоєнні роки.

"Хотіла би нагадати, що судовий вердикт за фактами скоєних ним воєнних злочинів проти неозброєних мирних жителів не має строку давності", — підкреслила Захарова.

 

2018 рік у Литві оголошено роком Адольфаса Раманаускаса-"Ванагаса". Археологи віднайшли останки партизанського командира на недіючому цвинтарі Нашлайчю в мікрорайоні Антакальніс у Вільнюсі.

Викладач учительської семінарії м. Алітус Раманаускас-"Ванагас" (1918—1957) долучився до литовського партизанського антикомуністичного руху в 1945 році.

Адольфас Раманаускас у партизанському однострої. Фото: Wikipedia

Через два роки він очолив Дайнавський партизанський округ, а в 1948-му його призначили командиром партизанів Південної Литви. З 1949 року "Ванагас" став першим заступником голови Союзу боротьби за свободу Литви Йонаса Жямайтіса.

У 1956 році партизанського ватажка з дружиною заарештували радянські органи держбезпеки в м. Каунасі.

Через рік Раманаускаса засудили до смертної кари. У 1990-х роках у незалежній Литві Адольфасу Раманаускасу надали звання бригадного генерала (посмертно).

Як повідомлялося, 5 жовтня в Ланівцях Тернопільської області перепоховали  41-го солдата Армії Української Народної Республіки.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.