41-го вояка Армії УНР перепоховали на Тернопільщині. ФОТО, ВІДЕО

5 жовтня в Ланівцях Тернопільської області перепоховали 41-го солдата Армії Української Народної Республіки.

Козаків та старшин 2-го куреня 10-го Сірого полку Армії УНР розстріляли та порубали більшовики в червні 1919 року, написав відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Усі фото: FB Святослав Шеремета 
 

Пошуково-ексгумаційні дослідження місця поховання борців за волю України в серпні 2018 року провели фахівці меморіально-пошукового центру "Доля" на замовлення Українського інституту національної пам'яті.  Характер розташування останків підтвердили спогади очевидців страти, записані ще у 1990-х роках.

 

Загиблих воїнів поховали відповідно до християнських звичаїв та з належними військовими почестями. Чин похорону очолювали архієпископи Нестор (УПЦ КП) та Тихон (УАПЦ).

"Надзвичайно важливо, що Українська Держава та українська громада вшановує українських Героїв, які віддали життя в боротьбі за Волю України. Не дивлячись на те, що пройшло 100 років з часу визвольної боротьби 1917-1921, ми пам’ятаємо і шануємо кожного українського героя",  — написав Святослав Шеремета.

Як повідомлялося,  в с. Кукавка Вінницької області перепоховали 19 солдатів Армії УНР.

Читайте також:

Свобода, або смерть! Гайдамаки з Академії

Крапки над "Ї": Реконцептуалізація Української революції

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.