Слідчо-наглядові справи Шевченка видали окремою книгою

Видавництво "Арій" видало ґрунтовну працю Інституту історії України НАН України "Слідчо-наглядові справи Тараса Шевченка. Корпус документів (1847-1859). Метаграфовані тексти".

 

Це корпусне видання усіх збережених досі слідчих і наглядових справ Тараса Шевченка як цілісних діловодних комплексів поліцейсько-жандармського й військового відомств, повідомляє анотація, опублікована на сайті Інституту історії НАНУ.

Книга є першою повною академічною публікацією шевченківських документів подібного типу.

До неї увійшли метаграфовані тексти і факсимільне відтворення близько 400 документів за тринадцять років життя поета (1847-1859). 147 документів уперше вводяться до наукового обігу.

Видання містить факсимільну публікацію понад тридцяти нещодавно віднайдених листів до Тараса Шевченка, що вважалися втраченими.

Уперше публікуються документи XVIII ст., зібрані поетом під час служби в Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів.

До створення книги долучилися: Інститут історії України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка; Центральний державний історичний архів України (м. Київ) і Національний музей Тараса Шевченка.

Колектив упорядників: Г. Боряк, Л. Демченко, В. Шандра.

Зміст і фрагмент видання можна переглянути на сайті Інституту історії НАНУ.

Читайте також:

Що таке Шевченко? Курйоз чи вияв життєздатности українства?

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.