Слідчо-наглядові справи Шевченка видали окремою книгою

Видавництво "Арій" видало ґрунтовну працю Інституту історії України НАН України "Слідчо-наглядові справи Тараса Шевченка. Корпус документів (1847-1859). Метаграфовані тексти".

 

Це корпусне видання усіх збережених досі слідчих і наглядових справ Тараса Шевченка як цілісних діловодних комплексів поліцейсько-жандармського й військового відомств, повідомляє анотація, опублікована на сайті Інституту історії НАНУ.

Книга є першою повною академічною публікацією шевченківських документів подібного типу.

До неї увійшли метаграфовані тексти і факсимільне відтворення близько 400 документів за тринадцять років життя поета (1847-1859). 147 документів уперше вводяться до наукового обігу.

Видання містить факсимільну публікацію понад тридцяти нещодавно віднайдених листів до Тараса Шевченка, що вважалися втраченими.

Уперше публікуються документи XVIII ст., зібрані поетом під час служби в Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів.

До створення книги долучилися: Інститут історії України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка; Центральний державний історичний архів України (м. Київ) і Національний музей Тараса Шевченка.

Колектив упорядників: Г. Боряк, Л. Демченко, В. Шандра.

Зміст і фрагмент видання можна переглянути на сайті Інституту історії НАНУ.

Читайте також:

Що таке Шевченко? Курйоз чи вияв життєздатности українства?

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.