На Львівщині перепоховали 103-х мадярських вояків Другої світової. ФОТО

19 вересня у Львівській області перепоховали рештки 103-х угорських військовослужбовців, які загинули під час Другої світової війни в Україні.

Останки зібрали під час ексгумацій, які тривали протягом останніх двох років, повідомив "Історичній правді" учасник події — відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті Святослав Шеремета.

 Усі фото: FB Святослава Шеремети

Доти угорські вояки були поховані в місцях, розкиданих по всій Україні: на Івано-Франківщині, на Аскольдовій могилі в Києві та в північно-східних областях.

Відтепер прах 103-х загиблих гонведів спочиватиме на угорській ділянці німецького збірного кладовища в с. Потеличах Львівської області. Там поховано понад 16 тисяч німецьких солдатів Другої світової війни.

 

Перепоховання відбувалося за участі офіційної делегації з Угорщини на чолі з Командиром Інституту військової історії та музею Міністерства оборони полковником Вілмошем Ковачем та військового аташе Посольства Угорщини в Україні підполковника Калмана Хюше.

 

Присутні вшанували пам’ять полеглих молтивою й домовилися про дальшу співпрацю в справі впорядкування військових поховань.

Читайте також:

На Одещині відкрили меморіал землякам, які воювали за УНР

Пам'ятник українським військовополоненим у Німеччині зіпсували

Дещиця назвав умови відновлення польських ексгумацій в Україні 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.