В Австрії знайшли перстень Адольфа Гітлера. ФОТО

Цей перстень разом з усією колекцією скарбів Гітлера викрали. Тепер предмети розкидані в різних країнах Європи.

Дослідник Герхард Заунер витратив на пошук перстня 60 років. Артефакт підняли з дна озера Топліца, повідомляє gazeta.ua з посиланням на Daily Star.

Кільце підняли з дна озера

Фото: Daily Star

На перстні вигравірувані дата народження Гітлера, його ім'я та череп.

Заунер володіє колекцією артефактів XX століття. Серед них пам'ятні речі і нацистські значки та вибухівка і зброя часів Другої світової війни. Знахідки Заунер зберігає у відкритому приватному музеї.

Нагадуємо, що цьогоріч встановили, що зуби і коронки, що зберігаються в архіві ФСБ Росії, дійсно належать нацистському диктатору Адольфу Гітлеру.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.