Як підкуповували германські племена. Археологи знайшли «хабар» Стародавнього Риму?

Археологи знайшли в похованні на південному заході Нідерландів бронзову чашу для вмивання, ймовірно, зроблену в III-IV століттях після Р.Х.

Як повідомляє видання Хвиля із посиланням на сайт DutchNews.nl, ймовірно, римляни привезли її, як дипломатичний подарунок або хабар вождю одного з германських племен.

Фото: Provincie Zuid-Holland

 

Південна частина сучасних Нідерландів понад 450 років була римською провінцією. Її завоював Юлій Цезар під час галльських воєн. Кордон між римською провінцією Нижня Германія і територіями германських племен проходив по річці Рейн.

Римляни підтримували з германськими племенами мир, окремі вожді визнавали Римську імперію сюзереном, але завоювати землі на північ від Рейну римлянам не вдавалося.

Нещодавно археологи знайшли в місті Рейнсбург в провінції Південна Голландія поховання, ймовірно, IV століття з кремованими останками трьох людей – двох чоловіків і жінки.

У римський час ця територія входила до складу провінції Нижня Германія. У похованні були виявлені розплавлені фрагменти скла і бронзи та два гребінці з оленячих рогів.

Найцікавішими виявилися фрагменти бронзової чаші для вмивання, прикрашеної головою орла. На думку археологів, вона була виготовлена приблизно за 50 років до моменту поховання.

"Вона була зроблена не тут, а в спеціалізованій майстерні в іншій частині Римської імперії – пояснює археолог Рене Проос. – Подібні майстерні в епоху Пізньої Римської імперії знаходилися на території сучасної Італії, наприклад, в Капуї".

Власником чаші міг бути високопоставлений римський воєначальник, який командував військами в Нижній Германії. Однак кремовані останки, найімовірніше, належали не римляни, які не спалювали мертвих, а місцевим жителям. Про це ж свідчать також і знайдені гребінці з оленячих рогів. Подібні артефакти в IV столітті робили північні германські племена.

Відреставрована та відновлена з фрагментів чаша має діаметр близько 40 сантиметрів. Судячи з відсутності слідів зносу, використовували її мало.

Ймовірно, чаша була зроблена на замовлення римського воєначальника, її використовували для миття рук на важливих прийомах. Археологи припускають, що римляни привезли артефакт на північ в якості дипломатичного подарунка або хабара комусь із германських вождів.

Читайте також:

Жезл "ямника". Археологи знайшли цікаве поховання. ФОТО

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.